Головний біль напруги – це найчастіший вид первинногоголовного болю, виникнення якого пов’язано ізперенапруженням м’язів голови та шиї.

Для нього характерно:

📌Слабкий чи помірний  інтенсивності головний біль, щоне заважає виконувати повсякденні справи;

📌 Виникає переважно у другій половині дня, пов’язаний з тривалим перенапруженням м’язів голови та шиї, особливо після тривалого перебування в незручному положенні (за комп’ютером), емоційного перенапруження чи  стресу.

📌Найбільш розповсюджений: двобічний — це скроневі ділянки, а саме потилична та лобна. Біль має стискаючий характер, відчуття, стиснення тугим обручем.

В патогенезі головного болю відіграють роль як центральні, так і периферичні больові механізми. При напруженні м’язів голови внаслідок, наприклад, незручної тривалої пози чи стресу, погіршується кровотік у м’язах, в крові виділяються прозапальні молекули, больові рецептори м’язів починають надмірно реагувати на звичайні стимули, підвищується збудливість чутливих до болю нейронів спинного мозку. Центральний механізм – в нейронах стовбура мозку знижується гальмівна протибольова активність, що полегшує больову передачу до м’язів та збільшує їх спазм і напруження, сприяє хронізації болю. Емоційний стрес та психологічні порушення теж сприяють гіпертонусу м’язів та посилюють біль. При епізодичному ГБ напруги більшезначення має периферичний механізм гіперчутливості, при хронічному – центральному.

Лікування головного болю напруги можна розділити на дві основні категорії: медикаментозне і не медикаментозне.

Медикаментозна терапія спрямована на лікуваннясамого нападу болю і на попередження розвиткуподальших нападів.

До не медикаментозного належать :

Припинення стресової ситуації, що  сприяє припиненнюболю. Часто допомагають методи управління стресом, включаючи релаксацію і біологічний зворотний зв’язок, а також когнітивну / поведінкову терапію. Іноді розвиткуголовного болю сприяє положення тіла (наприклад тривалевиконання роботи при незручному положенні голови). У цих випадках можуть допомогти ергономічні зміниробочого місця або просто зміна пози (наприклад, встати й потягнутися). Позбутися від болю допомагають регулярнехарчування, спокійний сон і фізичні вправи.

Якщо біль викликана спазмами або напругою м’язів головиабо шиї, можуть допомогти фізичні методи лікування(наприклад, місцеві аплікації тепла або холоду, валики підшию. Також застосовуються фізіотерапевтичне лікування, масаж, голковколювання.

Слід пам’ятати, що препарати, що застосовуються для купування болю, в разіпередозування можуть самі стати причиною головного болю.

Фактично рикошетний головний біль можуть викликатибудь-які ліки, тому важливо обмежувати дози всіхпрепаратів під час нападу. В середньому епізодичний більрозвивається два рази на місяць. При хронічній, коли головні болі турбують 15 і більше днів на місяць, ризикрозвитку рикошетного болю досить великий. Щоб уникнутирикошетного болю, препарати для лікування нападівзазвичай не можна використовувати частіше двох абомаксимум трьох днів в тиждень.

У ряді випадків хворим, що страждають головним болемнапруги, призначають профілактичне лікування. Воно можебути показано в тих випадках, коли через головний більпацієнт непрацездатний протягом трьох або більше днів на місяць. Крім того, профілактичне лікування можепризначатися при ризику рикошетних головних болів через часту потребу в анальгетиках. Профілактична терапія є методом вибору, якщо симптоматичне лікування нападівнеефективне або протипоказано. Нарешті, при наявностісупутніх захворювань, які потребують лікування(наприклад, депресії) головний біль потрібно, по можливості, лікувати одним і тим же препаратом.

Самолікування рятує до пори до часу, а якщо Ваша недуга стаєсерйозною, то без допомоги лікарів не обійтися.

Варто знати коли треба негайно звернутись до лікаря:

коли ви відчуваєте побічні симптоми – слабкість, оніміння окремих частин тіла, погіршення зору, втрату пам’яті;
якщо головні болі поступово збільшуються за силою, тривалістю та частотою;
якщо раптово біль стає нестерпним (раніше Ви подібного не відчували!);
якщо біль виникає після легкого контакту вашої голови з чимось іншим (зачепили рукою, необачно легко вдарились);
якщо болі супроводжують висока температура, утруднене дихання, сухість у роті, нудота.

ЗАПОБІГАННЯ завжди краще ніж лікування. Повноціннийсон, регулярні фізичні навантаження, відпочинок на природі, прогулянки на свіжому повітрі перед сном, відмовавід шкідливих звичок, приємна атмосфера вдома та роботі – найкращі помічники для уникнення приступів болю.

Лікування епізодичного ГБН: нестероїдні протизапальніпрепарати (ібупрофен, напроксен, мелоксикам), міолераксанти (мідокалм, тизанідин). Ефективнимдоповненням стане масаж, фізіотерапія та голкорефлексотерапія. Вправи й масаж при головному болю напруги дадуть позитивний ефект лише при регулярному виконанні. Ці вправи повинні бути направлені на м’язовурелаксацію.

Лікування головного болю напруги хронічної форми:

інгібітори зворотного захоплення серотоніну (прозак, паксил);
трициклічні антидепресанти;
заспокійливі препарати;
масаж шийно-комірцевої зони;
голкорефлексотерапія;

Курс медикаментозного лікування головного болю напругитриває не менше двох місяців. Результатом такої терапіїстане нормалізація психо-вегетативної діяльності: зниженнярівня тривоги й емоційного напруження, поліпшення сну і нормалізація настрою.

Важливо пам’ятати, що лікування головного болю чи інших проблем зі здоров’ям потрібно довіряти лише спеціалістам. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.