Як було б добре раз і назавжди переконатись у чомусь приємному. Одужати і більше не хворіти. Відчути себе впевнено і не зневіритись ніколи. Один раз і назавжди обрати собі партнера по життю. Один раз прибрати в кімнаті і дуже надовго про це забути. Дуже часто нам хочеться стабільності, сталості, незмінності. Але виникає два питання.

По-перше, чи є хоч щось у світі, що можна назвати сталим? Сумніваюсь, що ми знайдемо щось подібне. Особливо якщо спостерігати достатньо довго, годину-дві, місяць, тим більше роками. Але якщо немає нічого стабільного, то не має надійної опори, не знайти міцний фундамент, ідеального еталону, навіть засобу повернення внутрішнього спокою. Складно зрозуміти, як жити в ситуації з такими мінливими вступними даними.

А по-друге, чому ми так боїмося змін та нестабільності? Ми, насправді, знаємо відповідь на ці запитання, вони інтуітивні і давно відомі кожному. Мінливість – це непердбачуваність, можливо, небезпека. Я можу не адаптуватися, не відповідати , не втиснутись в рамки, не сподобатись. І тоді виникає необхідність прикладати зусилля ще раз і ще раз. А це важко.

Чому важко? Тому що я не бачу кінця-краю цього процесу. Я наче повинна постійно відстежувати ті умови, що змінюються, пристосовуватись до них, знову помічати зміни, хоч тільки секунду я зупинилась відпочити. І потім знов все з початку. Я втомлююсь, не встигаю відпочити, навіть нема коли отримати задоволення.

Останні 16 місяців війни кожен з нас постійно знаходиться в абсолютно незнайомій  ситуації, з високім рівнем непердачуваності, з відсутністю сталості і рівноваги всередені і зовні. І здається, що ніяких сил, навичок, методів не буде достатньо, щоб впоратись.

Та насправді ж повинен існувати варіант, як з цим бути? Так, він є. Якщо ставитись до цього, як до цікавої події, як до захоплюючої подорожі (наприклад, подорож всередену сабе самої, до своїх власних нових талантів), то кожний наступний пункт, кажна наступна сходинка дає можливість відчути задоволення від перемоги. Я радію!

Та головне навіть не це, а те, що в реальному житті ми з самомго народження постійно займаємось самец им – пристосовуємось, адаптуємось до найрізноманітніших змін. До змін світа навколо в момент народження, до змін особистих фізичних параметрів, до змін погоди і клімату, до різноманітної їжі, до різноманітних вимог батьків-вихователів-вчителів-друзів-колег.

Важливо, щоб ми не перебільшували з глибиною і тривалістю періодів зміни умов. А якщо вже так вийшло, то дуже важливо зупинитися, подивитися навколо, трохи уповільнитися або зробити вимоги до себе максимально реальними, зрозуміти, що вже відпочила, знайти ресурси (наприклад, рідних людей або психотерапевта) і продовжувати жити.

Крім цього, навичка адаптації до нестабільного середовища – це природжена навичка (тому що він життєво необхідний). Користуйтесь на здоров’є і в своє задоволення!